Зробити резюме статті:
Чатгпт
Чорний тигр (Фото: Naveen Patnaik/Х)
У заповіднику тигрів Сімліпал (Similipal Tiger Reserve, STR), що в штаті Одіша, з середини 1970-х років спостерігаються чорні тигри, або псевдомеланістичні.
Це не окремий вид, а бенгальські тигри (Panthera tigris tigris) з генетичною мутацією, яка змінює забарвлення. Одним із ключових представників цієї популяції став самець на ім’я T12, який народився з рідкісною мутацією — меланізмом. Цей стан спричиняє надмірну пігментацію шкіри, волосся та хутра, і хоча він зустрічається в багатьох видів тварин, у тигрів він є винятковим. У 2014 році в Сімліпалі залишалося лише чотири тигри, і T12, активно розмножуючись, передав свою мутацію нащадкам. Сьогодні майже половина тигрів у заповіднику має чорне забарвлення, що викликає занепокоєння щодо інбридингу.
Темне забарвлення псевдомеланістичних тигрів спричинене мутацією гена, відомого як Transmembrane Aminopeptidase Q або taqpep. Дослідження 2021 року показало, що 10 із 12 тигрів у STR мали цю мутацію, тоді як жоден із 395 тигрів за межами заповідника не мав її. Це свідчить про те, що популяція в Сімліпалі ізольована і не схрещується з іншими тиграми. Мутація є аутосомно-рецесивною, тобто для її прояву потрібно, щоб обидва батьки передали мутований ген.
У 2024 році уряд штату Одіша оголосив про створення нового сафарі, присвяченого саме чорним тиграм. Воно розташоване за 15 кілометрів від STR, займає площу близько 200 гектарів і межує з національною трасою. Однак після початкового анонсу новини про проєкт стихли, ймовірно через критику з боку екологів, які побоюються, що інбридинг може бути стимульований задля туристичної привабливості.
Науковці попереджають, що поява чорних тигрів — не просто рідкісне явище, яке варто побачити, а ознака серйозної проблеми: низької генетичної різноманітності, спричиненої фрагментацією середовища існування через діяльність людини. Сімліпал є одним із найбільших заповідників Індії, але найближчий сусідній — Саткосія — розташований за 160 кілометрів, і там більше немає тигрів. Тому нинішня мета охорони тигрів полягає не лише в збільшенні чисельності, а й у забезпеченні генетичної різноманітності серед невеликих ізольованих популяцій.
Меланізм — не єдина мутація, що впливає на забарвлення тварин. Йому протилежні альбінізм і лейцизм, які спричиняють бліде або частково біле забарвлення. Існує також ксантохромізм — надлишок жовто-оранжевих тонів, який зустрічається ще рідше. Усі ці явища є природними генетичними варіаціями, але в умовах ізоляції та обмеженого генофонду вони можуть свідчити про глибші екологічні проблеми.